Все частіше доводиться чути про булінг в українських, школах жорстокість дітей часто переходить усі межі. Бійки між школярами і психологічне насилля можуть нанести непоправної шкоди дитині.
Існують соціальні прошарки дітей, які можуть автоматично потрапити до групи вигнанців, каже практичний дитячий психолог Олена Ратінська.
Серед них – діти з неблагополучних сімей, ті, які внутрішньо або зовнішньо відрізняються від інших, не відповідають «моді», яку формують лідери класу, і часто – діти-переселенці.
Майже половина дітей, які стали жертвами систематичних знущань, нікому не розповідали про це. Вчителі можуть робити вигляд, що нічого не помічають, а керівництво шкіл – не реагувати і не структурувати такі випадки. Проте, ігнорування проблеми може призводити до серйозних наслідків – побиття, нервових зривів та душевних травм.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»
Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
— систематичність (повторюваність) діяння;
— наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
— дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого».
Дієві поради батькам, як виявити чи протистояти булінгу дають у МОЗ.
Ознаки булінгу:
— у дитини немає друзів;
— дитина боїться іти до школи;
— має низьку самооцінку;
— у дитини з’являються зіпсовані речі;
— дитина сама наносить собі ушкодження;
— сумна після спілкування у соціальних мережах.
У такому разі батькам та керівникам варто поговорити із дитиною, вислухати та допомогти вирішити проблемну ситуацію
