Багато батьків під час навчання своїх дітей в школі стикаються з проблемою відсутності мотивації до навчання у дитини. Тому питання мотивації до навчання, відновлення внутрішнього стимулу пізнавати нове, незалежно від того, скільки зусиль треба буде для цього докласти, виникає знову та знову.
Деякі батьки пропонують ставити у приклад успішних людей, лякати роботою двірника чи вантажником. Інші батьки впевнені, що інтерес дитини до навчання прямо залежить від вчителів, психологів.
Дехто пропонує використовувати радикальні методи вирішення цього питання шляхом покарання за погані оцінки, позбавляти комп’ютера, планшетів, телефону, прогулянок, спілкування з друзями і т.д.
Ми визначили 10 базових причин втрати мотивації до навчання у дитини:
Причина №1. Батьки вважають, що дитина готова до навчання в школі, тому що вона багато знає для свого віку. Але інтелектуальна готовність не є синонімом психологічної готовності, тобто уміння дитини підкорятися конкретним правилам і робити не лише те, що їй хочеться в даний момент.
Причина №2. Дитину рано віддають в школу. Біологічно незрілу дитину краще в школу краще не віддавати, тому що процес адаптації проходить дуже важко, як наслідок дитина швидко почне втрачати мотивацію до навчання.
Причина №3. Діти не відвідують дитячий садок. Відсутність контакту з однолітками веде до відсутності довільної поведінки, коли дитина звикає до того, що потрібно враховувати думку іншого, дотримуватись правил життя в колективі.
Причина №4. Неблагополуччя в сім’ї: дитина, що звикла до високого емоційного негативного напруження, як правило, не має достатньо енергії для високої залученості до навчання.
Причина №5. Відсутність чіткої організації життя дитини: недотримання режиму дня, бездоглядність у побуті. Діти, які окрім школи відвідують якісь цікаві для них заняття, як правило, більш мотивовані до навчання.
Причина №6. Порушення єдності вимог до дитини з боку батьків (коли у дитини є «віконце», через яке можна щось зробити не так, як треба – «зіштовхнути батьків лобами», поскаржитися бабусі і дідусеві на батьків тощо).
Причина №7. Неправильні методи виховання: придушення особистості, погрози, фізичні покарання або, навпаки, надмірна опіка.
Причина №8. Завищені вимоги без урахування об’єктивних можливостей дитини: розсуд злого умислу, ліні тоді, як можуть бути об’єктивні причини для цих проявів (соматичний стан, психологічні особливості, особливості розумового розвитку та ін.).
Причина №9. «Знищення» мотивації до навчання шляхом висміювання, некоректних висловлювань, порівняння з іншими дітьми, прогнозування «ситуації неуспіху». Проекція своїх очікувань на доньку чи сина одна з найпоширеніших помилок батьків, що є не завжди навіть усвідомлюваною.
Причина №10. Віра в те, що діти повинні розділяти інтереси, які були у них в дитинстві. Деякі батьки не допускають навіть думки про те, що їх дитині та ж сама діяльність може бути зовсім нецікавою.
Відсутність мотивації до навчання -10 базових причин
