Провідним фактором становлення самооцінки у дитини є активна участь у соціальному житті, колективних формах спілкування. Для молодших школярів становлення самооцінки та рівня самосвідомості відбувається значно скоріше, ніж у однолітків без вад.
Виявлено, що людина з наявністю певного дефекту, нерідко комплексує, що ускладнює процес адаптації в суспільстві та впливає на самооцінку. Постійна тривожність через власне мовлення переходить у пригнічений стан, який ліквідується лише психологічними методами. Тривожність виявляється у почутті втоми, втраті інтересу до життя, у нестримних емоціях, плачі, думках про самогубство, у заниженій самооцінці.
Провівши аналіз досліджень між позитивною самооцінкою та соціальною адаптацією, ми дійшли висновку, що процес адаптації повинен передбачати вплив не тільки на близьке оточення, родичів, але й на суспільство в цілому.
Дитина без належної уваги та підтримки дорослих відчуває себе невдахою, поганим учнем, що призводить до підвищення тривожності, погіршують загальне самопочуття, він стає соціально боязким.
Труднощі, які виникають внаслідок дезадаптації, позначаються на поведінці, іноді призводять навіть до вчинків кримінального характеру. В науковій літературі описано безліч варіантів поведінки дітей, які мають проблеми з адаптацією: недовіра до оточуючих, слабка інтуіція в міжособистісних стосунках, впертість, егоцентризм, відсутність почуття страху в ситуаціях підвищеного ризику, ігнорування норм культури поведінки, гіперчутливість до загрози.
Дослідження особливостей поведінкових реакцій молодших школярів показали, що через стресові стани у 78,1% дітей проявляється імпульсивність, дезорганізація; коефіцієнт міжособистісного задоволення спілкуванням у класному колективі дорівнює 15,6 %, на відміну від дітей без відзначеної вади (67,8 %).
Фактори, що впливають на становлення самооцінки дітей з вадами
