Методика розвитку дитячої обдарованості за В. Сухомлинським полягає в наступному:
- по-перше, це розвиток дискретної роботи мозку дитини, здатності зосереджувати думку на одному об’єкті, миттєво переключати її на інший.
- по-друге, це творча праця дитини, коли вона створює щось сама і може при цьому бачити результати своєї праці. Чим більше входить рука дитини у взаємодію з природою, із суспільною працею, тим більше спостережливості, допитливості, уваги, пильності, здатності досліджувати з’являється у діяльності дитини. „Джерело, здібностей та обдаровань дітей, – пише В. Сухомлинський у праці „Серце відаю дітям”, – на кінчиках їхніх пальців. Від пальців, образно кажучи, ідуть найтонші струмочки, які живлять джерело творчої думки”.
- по-третє, це виховання „дорослості думки та зрілості духу” дитини. Дуже важливо, щоб із вступом до школи діяльність дитини не перетворилася в односторонню – виконавську. Потрібно, щоб її вчинками рухала впевненість у тому, що вона сильна і що світ навколо неї населений безліччю істот, значно слабших за неї, яких треба захищати й опікати.
- по-четверте, це необхідність відкрити в кожній дитині її найсильнішу сторону і добитися, щоб дитина досягла успіху в тій справі, котра найбільше розкриває її природні задатки.
- по-п’яте, це створення таких умов, за яких у дитини щодня був би час для заняття улюбленою працею (Саме школа FOCUS надає такі можливості для своїх учнів).
З огляду на це, зазначимо, що у розвитку здібностей дітей велика роль належить учителю і батькам. Помітивши у дитини здібності до певної діяльності, вчитель повинен повідомити про це батькам і створити в школі необхідні умови для їх розвитку. Крім того, розвиваючи здібності, потрібно виховувати у дітей наполегливість у подоланні труднощів, бо без праці будь-які здібності не принесуть результатів.
