Самостійною дитиною називають ту, яка здатна з урахуванням свого віку ставити перед собою цілі та досягати їх. Наприклад, до 3-х років самостійність можна підтвердити умінням зав’язувати шнурівку на взутті, в 7 років – здатністю приготувати сніданок, а в 8 років – навиком робити домашнє завдання без допомоги дорослих.
Дослідження вчених-педагогів та психологів дозволяють встановити чотири рівні самостійності учнів відповідно характеру діяльності:
1. Копіюючи дії учнів-однокласників за заданим зразком. Ідентифікація об’єктів та явищ, їх розпізнавання шляхом порівняння з відомим зразком. На цьому рівні здійснюється підготовка учнів до самостійної діяльності.
2. Репродуктивна діяльність, пов’язана з відтворенням інформації про різні властивості навчального об’єкта. На цьому рівні вже починається узагальнення прийомів та методів пізнавальної діяльності.
3. Продуктивна діяльність самостійного застосування набутих знань для вирішення завдань, які виходять за межі відомого зразка, і потребує здатності до індуктивних та дедуктивних висновків.
4. Самостійна діяльність, що виявляється в переносі знань при вирішенні завдань в істотно нових ситуаціях, складанні нових програм прийняття рішень. Завдання вчителя — довести якомога більше дітей до четвертого рівня самостійності.
Основною помилкою батьків при бажанні розвинути самостійність у дитини є підживлення несамостійності, що виявляється у вигляді неусвідомлених навіювань. Гіперопіка та страх – ось найголовніші вороги дитини на шляху до самостійності.
