У сучасній освіті основний акцент ставиться на гуманістичній спрямованості педагогічного процесу. Це передбачає, зокрема, ставлення до школяра не як до об’єкта навчання й виховання, а як до суб’єкта спілкування, й потребує розвитку в учнях самостійності, самоорганізованості, здібності вступати в діалог з іншою людиною. Прояви конфліктності найхарактерніші для середнього шкільного віку, однак вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями.
Слід підкреслити, що конфлікти стали однією з найскладніших проблем життєдіяльності сучасної школи. Учні, взаємодіючи з дорослими, однолітками, оточуючим соціально-культурним середовищем, досить часто на різних рівнях і в різних обставинах стикаються з конфліктами.
Ряд дослідників (А. Френч, Ф. Лайн, Т. Харіс, Е. Еріксон) вважають, що головне у виникненні конфлікту – особливості переживання дитиною стадій дозрівання свого „Я”. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що поняття конфлікту трактується досить широко, внаслідок чого воно виявляється еквівалентним філософському розумінню суперечності.
Найчастіше психологи в основі конфлікту вбачають зіткнення людей, їхніх думок, позицій, поглядів, характерів, інтересів з погляду психічного стану протиборчих сторін. Конфлікт виступає одночасно і як захисна реакція, і як відповідна емоційно забарвлена реакція.
Сучасна конфліктологія досить докладно описала динаміку конфліктів. Більшість конфліктів назріває поступово і спочатку знаходяться в так званому інкубаційному, прихованому (латентному) стані, у цей період конфліктуючі сторони виражають приховано свої претензії, як кажуть „позаочі”.
Якщо під час цієї стадії розвитку конфлікту його не вирішити, то він переходить у відкриту форму – конфліктну поведінку.
Конфліктна поведінка не може тривати довгий час, і, зрештою, конфліктуючі групи повинні будуть обирати одну з двох програм поведінки:
1) знизити рівень напруженості, але зберігати саму конфліктну ситуацію, переводячи її в приховану форму за рахунок часткових поступок протилежній стороні;
2) шукати засобів повної ліквідації конфлікту.
Відомий спеціаліст у галузі управлінської психології К. Томас виділяє декілька стилів поводження у конфліктній ситуації:
— твердий стиль (або стиль конкуренції) – такі люди до останнього стоять на своєму, захищаючи власну позицію, і будь-що намагаються виграти. Впевнені, що завжди праві;
— стиль співпраці – орієнтований на „згладжування кутів” з урахуванням того, що завжди можна домовитись, на пошук альтернативи й рішення, що здатне задовольнити обидві сторони;
— компромісний стиль – полягає в частковому задоволенні власних інтересів;
— стиль пристосування (або м’який) – проявляється в готовності встати на точку зору супротивника й відмовитися від своєї позиції;
— уникаючий стиль – орієнтований на відхід від конфлікту. Люди даного типу намагаються не загострювати ситуацію, не доводити конфлікт до відкритого зіткнення.
Стилі поведінки дітей у конфліктних ситуаціях
